Олена Карманська

про дітей, київський транспорт та гравюри

Расскажи о своем опыте в роли художницы: когда и как ты начинала?

- Серйозна практика і усвідомлення почались під час навчання в університеті. За освітою я педагог образотворчого мистецтва. Малюю з дітьми. Хоча мені більш близька художня практика, поки що вдається це все поєднувати. Починаючи з останніх курсів навчання мене зацікавило сучасне мистецтво, хоча, на перших курсах все було цікаво, але тоді ми більш технічно працювали. Потім я зрозуміла свою програмну задачу і працювала лише з графікою, після того почались експерименти з текстом, з аудіо, з перформансом.

Расскажи подробнее о твоем опыте работы с текстом, перформансом.

- Наприклад, важлива для мене робота «Правила користування університетом». У нас в університеті була імпровізована виставка. Для своєї роботи я за основу взяла правила користування метрополітеном і навіть сильно їх не змінювала, структуру залишила, лише переформулювала в іронічну форму, на тему української вищої освіти.

Какой резонанс получила данная работа?
- Виставка не протрималась навіть пів години, моя робота трошки довше. В інших студентів роботи були більш провокаційними і керівництво їх зняло. Нас потім неодноразово запрошували на розмови з ректором.

З дітьми треба просто входити в цей стан, виключати дорослого у собі, але не забувати про те, що ти маєш чомусь навчити. В них інший світогляд. Треба постійно ловити їхню увагу.

Что влияет на твое творчество?

- Думається мені, що люди впливають, моє оточення. Завжди цікаві якісь періоди, наприклад період університету, період КАМА, період бібліотеки. Зараз я зупинилась на темі вільної і друкованої графіки. Навчання в КАМА вивело мене на новий, більший формат, новий підхід до створення мистецьких проектів.

Для тебя важен зритель?

- Я нещодавно зрозуміла, що дуже важливий контакт. Мені важливо самій все розказати, навіть у формі екскурсії

Расскажи про свой экслибрис.

- Знову ж таки – Двоє. Мене тоді ця тема переслідувала. Така собі ситуація діалогу. Мені завжди цікавіше, коли розмова відбувається тет-а-тет, не з групою, наодинці з людиною. В тому екслібрисі все змішане. Починаючи від романтичної історії, закінчуючи історією взаємодії, діалогу між собою і суспільством. Ситуація діалогу і романтики. Плюс там ще якісь краплинки дощу. Це - ліногравюра. В основному я працюю з високим друком. Або лінорит, або картон.

Как проходит твой день?

- Сказала би, що піду в майстерню, але не скажу, тому що немає майстерні. Мрію мати свою майстерню. Місце, де можна щось робити. В ході наших домашніх завдань в КАМА я робила маленький проект про майстерню і дім, як ці речі взаємодіють між собою. Чи вони все ж таки окремо співіснують, чи можна їх зміксувати. Думаю, що вони у будь-якому випадку розділяються.

Зараз я працюю вдома. Працювати починаю ближче до вечора. Вранці рідко, коли вдається. Тому, вечір, ніч…

В транспорті дуже багато ідей приходить, особливо в метро. Постійно нотую собі, навіть, на ескалаторі або у вагоні. Велику частину мого дня займає дорога. І саме дорога така натхненна у багатьох випадках. Потім приїжджаю додому і можна вже бігти щось записувати або малювати.